Українські виробники молочної продукції вимушені шукати нові можливості для розвитку бізнесу від нищівних ударів війни росії проти України. Довготривале стратегічне планування сьогодні не має нічого спільного з новими реаліями ведення бізнесу в Україні. Тож чи є шанси в молочного сектору України оговтатися від вже завданих ударів війни та поновити напрацьовані експортні ринки?
Найгостріші проблеми сектору
Вибір ринків та переорієнтація логістики у зв’язку із заблокованими портами далеко не єдина проблема виробників. Завдяки експертним зустрічам, які відбулися між представниками державних органів влади та бізнесу впродовж травня-червня було визначено низку проблем та потреб молочного сектору:
брак фінансування для оплати праці та інших операційних витрат. Гроші — це саме те, чого не вистачає бізнесу, аби перезапустити/відновити свою діяльність в повному обсязі. Особливо це стосується підприємств, які зазнали матеріальних збитків внаслідок війни;
переміщення виробничих потужностей із небезпечних регіонів, де тривали або ж тривають активні бойові дії;
логістика — проблема значно ширша, ніж зазначено вище. Це не тільки заблоковані порти, тепер це час та вид транспортування, пропускна можливість прикордонних пунктів пропуску, транзит через країни ЄС, процедури оформлення товарів для транзиту, подорожчання логістики у країни Африки, Близького Сходу тощо;
інструменти страхування/акредитиви за експортними контрактами, оскільки більшість іноземних покупців вимагають відтермінування оплати, що своєю чергою, затримує обігові кошти;
сертифікація відповідності продукції вимогам та стандартам країн Європейського Союзу, які в найближчі місяці можуть стати основним ринком збуту української молочки;
потреба в лобіюванні інтересів українських виробників молочної продукції на ключових ринках країн-імпортерів.
Це найбільш актуальні питання, на які бізнесу треба знайти відповідь та рішення за допомогою держави, зокрема на найвищому рівні, домовляючись з керівництвом інших держав. З одного боку, вони дуже детально показують з яким масштабом проблем сьогодні бореться український бізнес, з іншого — він бореться, а отже спроможний адаптуватися до реалій.
Як війна у 2014 році допомогла сектору зазнати менших проблем у 2022-му
Напад росії на Україну у 2014 році та торговельна війна змусили українських виробників розглянути альтернативу основному ринку збуту на той момент — рф. Диверсифікація експорту стала важким випробуванням для виробників, яке триває і сьогодні, оскільки зміна експортного вектора спричиняє великі фінансові витрати та потребує більше часу для адаптації продукції до нових стандартів. Але, на мою думку, саме зміна вектора у 2014 році частково врятувала український молочний сектор. Незалежність від російського ринку збуту, нові ринки та нові довготривалі партнерства є основними ключами до виживання та успіху в сьогоднішніх умовах.
Куди продавали українську молочку до війни?
Основними ринками збуту української молочної продукції у 2021 році були країни СНД (Казахстан, Білорусь, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан тощо) та Грузія, які разом охоплювали 53% частки від загального експорту молочної продукції. На другому місці був Близький Схід та Північна Африка (регіон MENA) — 16%. Далі країни Європи з долею експорту в 14%, а також Південно-Східна і Північна Азія — 10%. Через блокування українських портів логістичні можливості суттєво погіршилися та подорожчали. Таким чином, українські виробники постали перед викликом вибору нових напрямків для експорту та вдалися до питань щодо конкурентоспроможності та маржинальності продукції.
Експорт як можливість вистояти
Внутрішній ринок споживання молочної продукції в України під час війни значно скоротився через велику хвилю міграції громадян за кордон. За прогнозами Інфагро, потреба внутрішнього ринку (промислового споживання та/або використання молока й молочних товарів в еквіваленті сирого молока) впаде до рівня 2,7 млн тонн, тобто скоротиться на 22% відповідно до 2021 року.
Тому саме експорт може допомогти відновитися сектору в цілому, зберегти робочі місця та мати можливість сплачувати податки, вкрай важливі для бюджету країни в умовах війни. За даними Інфагро, розрахунок балансу на основі поточних оцінок показує нетто-позитивний прогноз зовнішньої торгівлі в еквіваленті молока. Попередня оцінка чистого експорту для 2022 року становить 0,2 млн тонн. Щодо торговельного балансу в грошовому вираженні, то тут також прогнозується відновлення нетто-позитивної статистики за умови включення до нього молоковмісних товарів, технічного казеїну, морозива та дитячого харчування, чистий експорт може скласти ≈100 млн USD.
Нова географія експорту: куди тримати курс
Покращення ситуації на економічному фронті найближчим часом не варто очікувати. НБУ підняв облікову ставку з 10% до 25% для зменшення рівня інфляції. Цього варто було очікувати, однак поступово, а не шоковим методом. Підвищення ставки означає, що дешевих кредитів не буде. Хіба держава передбачить окремі програми для бізнесу з метою покриття різниці.
На логістичному напрямі поки що також без значних просувань. Навіть якщо порти будуть розблоковані й частина вантажу піде морем, необхідно розглядати та будувати альтернативні шляхи постачань. Оскільки з таким сусідом не можна бути впевненими навіть у найближчому майбутньому.
Доброю новиною для найближчого майбутнього є можливість роботи з країнами Європейського Союзу, Великою Британією та Канадою завдяки скасуванню усіх мит та зборів з українського експорту. Нульові мита та збори в межах Угод ЗВТ роблять українську продукцію конкурентною на цих ринках. Це саме та можливість, якою варто наразі скористатися.
Попри привабливі ціни та зняття квот на українську продукцію, постачання до ЄС досі залишаються обмеженими через проблеми з логістикою. Однак європейські трейдери готові нарощувати співпрацю з українськими експортерами.
Упродовж 2021–2022 років Україна не експортувала молочну продукцію до Великої Британії, що відкриває широкі можливості стати одним із перших постачальників української молочки до Туманного Альбіону. Складним ринком може бути й ринок Канади, оскільки систематичний імпорт молочної продукції з України досі не був налагоджений. За словами заступника міністра економіки України Тараса Качки, Уряд України буде робити все можливе для продовження цих Угод більше ніж на 12 місяців.
Станом на 15 червня 2022 року в ЄС акредитовано 33 українські виробничі потужності, яким дозволено експортувати продукцію до Євросоюзу. З них 5 було акредитовано з початку війни. Для експорту до Великої Британії акредитовано 28 потужностей.
Варто не забувати про Угоду про зону вільної торгівлі з Ізраїлем, яка почала діяти з 1 січня 2021 року. Наразі Ізраїль — найбільший імпортер молочної продукції з України серед аналізованих країн. Ізраїль імпортує найбільше такі категорії продукції: «Молоко та вершки згущені» (0402), «Масло вершкове» (0405). Середнє зростання імпорту Ізраїлю з України за останні 5 років становить 48%. Частка України в імпорті молочної продукції Ізраїлю становить 6,8%.
Натомість прогнозується скорочення експорту до країн Азії — Казахстану, Узбекистану, Туркменістану, Грузії, Азербайджану — внаслідок складної та дорогої логістики.
Згідно з останніми даними Державної митної служби (з 1.06 по 26.06) Україна експортувала молочну продукцію у такі країни, як Молдова, Вірменія, Грузія, Азербайджан, Узбекистан, Ізраїль, Саудівська Аравія, Кувейт, Єгипет, Бангладеш, М’янма, Таїланд, Філіппіни, Ліберія, Тринідад і Тобаго, Гамбія, США, Канада, Пуерто-Ріко та інші – разом близько 46% експорту. Близько 54% продуктів постачається до країн ЄС (переважно Польща, Нідерланди та Литва). Разом це трохи більше 7462 нетто тонн молочної продукції, що дорівнює у грошовому еквіваленті приблизно 19 млн. доларів США.
Наостанок зазначу, що сьогодні про Україну говорить весь світ. З одного боку, це тема війни, яка пронизує серце кожного українця. З іншого — це той момент, коли український бізнес може заявити про себе міжнародній спільноті й замінити російські та білоруські товари. На світовому ринку для нас відкрито нішу, і цим треба скористатися. Адже нам із вами ще тримати економічний фронт, армію та вигравати війну.
Цю публікацію було створено за підтримки Швейцарії в рамках швейцарсько-української програми «Розвиток торгівлі з вищою доданою вартістю в органічному та молочному секторах України», що впроваджується Дослідним інститутом органічного сільського господарства (FiBL, Швейцарія) у партнерстві із SAFOSO AG (Швейцарія). Відповідальність за зміст цієї публікації несе виключно автор(и). Точка зору автора(ів) не обов’язково відображає точку зору SECO, FiBL, SAFOSO AG, www.qftp.org.
