Підсумки курсу Veterans Cheese: навчання сироварінню для ветеранів, дружин військових та ВПО
За підтримки Швейцарії відбувся навчальний курс Veterans Cheese, спрямований на соціальну адаптацію ветеранів і ветеранок війни, членів родин військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб (ВПО) через опанування ремесла крафтового сироваріння.
Освітня програма була розроблена з акцентом на розвиток нових професійних навичок, підтримку підприємницької ініціативи та відновлення психоемоційного стану.
Курс успішно пройшли 76 учасників, з яких 20 було запрошено на практичну частину, що передбачала виготовлення сирів на базі Школи сироваріння Ірини Дем’янюк та сироварні Cheese Way.
«Сироваріння є не просто ремеслом, але й медитативним творчим процесом, що сприяє концентрації, зниженню рівня тривожності та отриманню задоволення від ручної роботи. Освоєння цього процесу допомогло учасникам курсу переключитися з напружених переживань на творчу діяльність, розкрити свій потенціал та заново сформувати відчуття особистої цінності», – зазначила ініціаторка курсу Ірина Дем’янюк, яка є професійним сироваром і засновницею школи сироваріння.
Під час теоретичної частини курсу слухачі дізналися про технологічні процеси виробництва сирів, фінанси й бухгалтерію у цій сфері, організацію роботи та нормативи, маркетинг і продажі, отримали мотивацію та підтримку.
На практичних заняттях ознайомились з усіма процесами на виробництві — від приймання молока та оцінки якості сировини до фасування готового продукту. Слухачі також пройшли навчальну дегустацію сирів з оцінкою якості продукту та виявлення наявності вад сиру.
Курс мав на меті:
— розвиток галузі крафтового сироваріння в Україні,
— популяризацію локального фермерського та ремісничого продукту,
— створення нових робочих місць та можливостей для самозайнятості,
— підтримку малого підприємництва в Україні.
«Це навчання є ще одним кроком з популяризації сироваріння в Україні. Програма QFTP понад 5 років підтримує трансформацію молочної галузі через впровадження інновацій, підвищення якості продукції та створення продуктів із вищою доданою вартістю. Успішна реалізація курсу Veterans Cheese показала високу потребу та потенціал подібних ініціатив», – додала координаторка компоненту «Молочний сектор» QFTP Ірина Висоцька.
Нижче зібрані відгуки учасників курсу.
Наталія Новобранець живе в Чорнобаївці, що на Херсонщині. Її захоплення сироварінням почалося з однієї кози, яку вона придбала, щоб мати свіжі молочні продукти для онука. Згодом хобі переросло в справжню пристрасть: у Кривому Розі її чоловік докупив ще двох кіз зааненської породи. Під час окупації Чорнобаївки одна з них загинула від касетної шрапнелі під час обстрілу, але від неї залишилися козенята.
«Коли мій чоловік був у полоні, він передав записку з проханням зберегти кіз», — розповідає Наталія. Після звільнення, на її прохання, він привіз козенят з різних регіонів України: альпійців з Кіровоградщини, нубійців з Миколаївщини, ламанчів з Донеччини, мурсія із Комишувахи, що на Запоріжжі.
«Це для душі, як антидепресанти. Для чоловіка — своєрідна терапія після полону. Я почала потроху щось робити з молока. Дуже зраділа, коли мене взяли на курс з сироваріння. Це буде цінний досвід. Сподіваюся, з часом хобі переросте у щось більше», — ділиться вона.
Поліна Жовтяк — дружина військового-добровольця та мама трьох дітей. До 24 лютого 2022 року вона разом із чоловіком розвивала сімейну ферму та сироварню. Коли чоловік і старша донька пішли захищати Україну, вся відповідальність лягла на її плечі: дім, діти, пекарня, магазинчик, ферма з коровами, козами, вівцями, птахами — і, звісно, сироваріння.
«Ферма стала моєю опорою. Завдяки щоденній праці, турботі про тварин і сироварінню я змогла вистояти, не зламатися, триматися й жити далі. Вона допомогла мені пройти через ці страшні роки війни, коли серце щодня стискається за рідних», — розповідає пані Поліна.
Своє знайомство із сироварінням вона починала як помічниця чоловіка, але з часом опанувала процес повністю: навчилася варити сири, відчувати молоко, розуміти технології. І досі не зупиняється — навчається, експериментує, шукає власні смаки.
Її мрія — навчитися варити справжній чеддер у Ірини Дем’янюк, адже, за словами Поліни, її сир — найсмачніший з усіх, які вони куштували в Україні.
Ірина Васюта з Дніпра і відкрила для себе сироваріння в період карантину, коли довелося тимчасово зупинити сімейний бізнес. Перші сири вона варила вдома — для себе та близьких. Після карантину повернулася до роботи, але думки про сир не полишали. Ірина почала шукати можливості навчання, проходити курси, набиратися досвіду.
24 лютого 2022 року її життя докорінно змінилося — чоловік і старший син пішли на фронт. У найважчі дні підтримкою стало саме сироваріння — як внутрішня опора, спосіб зберегти себе. У червні 2022-го Ірина втратила чоловіка.
«Був період, коли я нічого не могла. Але згодом знову повернулася до сирів. Це стало для мене шляхом до себе, до творчості, до життя. І навіть джерелом доходу», — розповідає Ірина.
Вона надзвичайно рада, що стала учасницею курсу з сироваріння. Каже, що хоче ще глибше розуміти процеси, вдосконалити свої навички та бути серед людей, які так само вірять: сироваріння здатне зцілювати й повертати сили.
Галина Чеботарь живе в невеличкому селі на Вінниччині. Своє знайомство із сироварінням вона розпочала кілька місяців тому. Самостійно шукає інформацію в інтернеті, купує онлайн-курси, навчається та практично експериментує.
Саме сироваріння стало для Галини своєрідною терапією — підтримкою у важкий період життя, способом не тільки вижити, а й виростити трьох дітей. Наймолодшій донечці трохи більше року.
«Мій чоловік зник безвісти півтора року тому. Одній нелегко, але я намагаюся триматися, вчитися, не здаватися. Сир, який варю, купують мої друзі — так підтримують нашу родину і фінансово, і морально. Не дають упасти духом», — ділиться Галина.
Вона щиро вдячна Ірині Дем’янюк та всім лекторам курсу за можливість навчатися. Особливо цінує записи лекцій — адже не завжди може приєднатися наживо, тож переглядає їх пізно вночі, коли всі засинають.
Юлія Середа з Дніпра перший досвід сироваріння Юлія мала ще 20 років тому. Тоді, коли сиру майже не було у вільному продажу, такий домашній продукт був справжнім скарбом.
Повернутися до сироваріння Юлію спонукало горе: у листопаді 2023 року вона втратила сина-захисника. Його серце зупинилося від поранень, несумісних із життям. У пошуках підтримки та сенсу життя після втрати вона почала працювати з психологами й групами підтримки — і саме тоді згадала про сири.
«Мені було важливо знайти справу, яка б допомогла переключитися, але й водночас зберегти зв’язок із сином. Він обожнював сир. Я не змогла втілити його мрію про власну справу, але сироваріння стало моїм способом вшанувати пам’ять і вкладати в нього свою любов», — розповідає пані Юлія.
Сьогодні вона варить сири вдома, купуючи молоко на місцевому ринку. Є перші продажі, замовлення, а головне — натхнення рухатися далі.
«Дуже тішить, що під час курсу можна не тільки вдосконалити сироваріння, а й навчитися продавати свою продукцію. Я дуже сподіваюся на цей курс. Щиро дякую пані Ірині за можливість долучитися», — каже Юлія.
Цей курс проводився за підтримки Швейцарії в межах швейцарсько-української програми «Розвиток торгівлі з вищою доданою вартістю в органічному та молочному секторах України», що впроваджується Дослідним інститутом органічного сільського господарства (FIBL, Швейцарія) у партнерстві із SAFOSO AG (Швейцарія), www.qftp.org.
